Односторонній розгляд гіпотези

Згідно з Кембриджським словником, "Гіпотеза - це ідея або пояснення будь-чого, що ґрунтується на відомих фактах, але ще не доведене".

По суті, гіпотеза - це припущення або план, який поки що не підкріплений достатніми доказами і потребує подальшого вивчення. Гіпотези не є твердженнями, у яких ми впевнені, а скоріше являють собою ідеї, які можна підтвердити або спростувати на підставі фактичних даних - ключовим у цьому реченні є те, що її можна спростувати. Для того щоб підтвердити або спростувати гіпотезу, важливо вивчити предмет питання з усіх боків - тільки так ви зможете дійти істини.

Характеристики, властиві гіпотезі:

• Перевірюваність: гіпотеза має бути сформульована таким чином, щоб її можна було перевірити і підтвердити або спростувати за допомогою експериментів чи спостережень. Вона має чітко встановлювати взаємозв'язок між різними елементами.
• Фальсифікована: хороша здогадка має бути здатна показати, що вона помилкова. Це означає, що має бути шанс довести або побачити щось, що суперечить припущенню.
• Конкретність: гіпотеза має бути простою і точною, зосереджуватися на певному аспекті або зв'язку між елементами в дослідженні.
• Логічність і раціональність: гіпотеза має ґрунтуватися на наявних знаннях і спостереженнях, надаючи обґрунтування, яке відповідає вже відомій інформації.
• Гнучкість: гіпотеза має бути готовою до зміни або корекції при появі нової інформації.
• Релевантність: гіпотеза має бути пов'язана з досліджуваним питанням або проблемою, допомагаючи спрямовувати дослідження в потрібне русло.
• Емпіричне підґрунтя: гіпотеза має виникати зі спостережень і бути перевіреною методами, заснованими на реальному досвіді.

Гіпотеза при роботі на фінансових ринках - це ті судження щодо майбутньої поведінки цін, які трейдер бере за основу для відкриття позиції. Однак, головним завданням кожного трейдера, який вивів гіпотезу, є її всебічна перевірка і пошук, як підтверджень, так і спростувань для неї - тільки так він буде найближчим до істини.

Confirmation bias або схильність до підтвердження своєї точки зору - це схильність людей опрацьовувати інформацію, обираючи або інтерпретуючи її так, щоб вона відповідала їхнім наявним переконанням. Такий упереджений підхід до ухвалення рішень часто відбувається неусвідомлено і призводить до ігнорування інформації, яка суперечить їхнім переконанням. Люди особливо схильні інтерпретувати інформацію на користь своїх переконань, коли питання, що розглядається, має для них велике значення. Це один із видів когнітивного викривлення та систематичної помилки в процесі індуктивного мислення.

Дослідження показують, що схильність до підтвердження своїх переконань є сильним і поширеним феноменом, який проявляється в різних ситуаціях. У процесі ухвалення рішень люди схильні шукати інформацію, яка підтверджує їхній вибір, ігноруючи або применшуючи значення даних, що можуть викликати в них дискомфорт, оскільки вони суперечать ухваленому рішенню. Люди приділяють особливу увагу інформації, що підтримує їхні особисті переконання. У дослідженнях, присвячених упередженості "моєї сторони", учасники могли генерувати і запам'ятовувати більше аргументів на підтримку своєї позиції в спірних питаннях, ніж на підтримку протилежної точки зору. Тільки за прямого запиту від дослідника люди могли навести аргументи проти своїх переконань. Це свідчить про те, що вони здатні знаходити протилежні докази, але не мотивовані робити це самостійно. Проте причинами таких когнітивних викривлень можуть бути ефект прийняття бажаного за дійсне.

Прийняття бажаного за дійсне, або бажане мислення (wishful thinking), - це когнітивне викривлення, за якого людина сприймає бажане за реальність, ігноруючи або спотворюючи факти та інформацію, щоб вони відповідали її бажанням і надіям.

Це психологічне явище часто виникає, коли люди стикаються з ситуаціями невизначеності або складних проблем, які викликають у них стрес або тривогу. У таких випадках вони схильні надавати більшої ваги інформації, яка підтверджує їхні бажання, та ігнорувати дані, що суперечать їхнім сподіванням.

Цей феномен може проявлятися в різних аспектах життя, від особистих рішень до професійної діяльності. Наприклад, інвестор може ігнорувати попереджувальні знаки про фінансові труднощі компанії, в яку він вклав гроші, просто тому що хоче вірити в її успішне майбутнє.

Бажане мислення часто пов'язане з емоційними потребами та психологічним захистом. Люди прагнуть уникати дискомфорту, пов'язаного з когнітивним дисонансом, станом, коли суперечливі переконання або інформація створюють внутрішній конфлікт. Щоб зменшити цей дискомфорт, вони обирають вірити в те, що узгоджується з їхніми бажаннями, навіть якщо це не відповідає реальності.

Однак прийняття бажаного за дійсне може призводити до серйозних наслідків. Ігнорування об'єктивних даних і фактів може призвести до прийняття неправильних рішень, які в довгостроковій перспективі можуть виявитися шкідливими.

Концепція прийняття бажаного за дійсне була вперше запропонована в рамках психологічного підходу, відомого як "Новий Погляд". Цей підхід став популярним у 1950-х роках завдяки роботам Джерома Бруннера і Сесілі Гудман.

У своєму класичному дослідженні 1947 року вони попросили дітей оцінити розмір монет, змінюючи розмір отвору в дерев'яному ящику. Для проведення експерименту використовували дерев'яний ящик зі змінним отвором. Розмір отвору можна було регулювати за допомогою кнопки. Кожна дитина тримала монету в лівій руці на певній висоті та відстані від отвору, а правою рукою натискала на кнопку, щоб змінити розмір отвору.

Дітей розділили на три групи: дві експериментальні та одну контрольну, по 10 дітей у кожній. Контрольну групу попросили оцінити розмір картонних кружечків, аналогічних монетам, замість самих монет. У середньому діти в експериментальних групах переоцінювали розмір монет на 30%.

На другому етапі експерименту Бруннер і Гудман розділили дітей за економічним статусом. І "бідну", і "багату" групи знову попросили оцінити розмір справжніх монет, змінюючи діаметр отвору. Очікувано, обидві групи переоцінили розмір монет, але "бідна" група переоцінила діаметр майже на 50%, що на 30% більше, ніж у "багатої" групи.

Бруннер і Гудман дійшли висновку, що діти з бідних сімей мали більше бажання володіти грошима, і тому монети здавалися їм більшими. Це явище ілюструє концепцію прийняття бажаного за дійсне, де суб'єктивні бажання та досвід впливають на візуальне сприйняття. Експеримент став основою для розвитку підходу "Новий Погляд" у психології, який наголошує на тому, що суб'єктивні чинники відіграють важливу роль у сприйнятті та когнітивних процесах.

Саме з цієї причини так важливо вміти розпізнавати це когнітивне спотворення і прагнути до об'єктивнішого і критичнішого мислення, щоб ухвалювати рішення на основі реальних даних, а не тільки на основі своїх бажань і надій.

Ефект Ірвіна, також відомий як "феномен валентності", - це психологічне явище, за якого люди схильні завищувати значущість і ймовірність настання бажаного результату, водночас недооцінюючи ймовірність небажаного результату. Цей ефект часто проявляється в ситуаціях, де важливі особисті інтереси та очікування.

Відбувається це тому, що люди природним чином прагнуть позитивних емоцій і хочуть уникати негативних. Тому вони схильні вірити в успішні результати своїх дій та ігнорувати можливі ризики й невдачі. Ефект Ірвіна може впливати на прийняття рішень, як в особистому житті, так і в професійній діяльності.

У реальному житті це можна спостерігати в різних ситуаціях. Наприклад, інвестори можуть переоцінювати ймовірність зростання вартості своїх вкладень і недооцінювати ризик збитків, ґрунтуючи свої рішення на бажаних результатах, а не на об'єктивному аналізі. У бізнесі керівники можуть ігнорувати потенційні проблеми та ризики, вірячи, що їхні проєкти будуть успішними просто тому, що вони цього хочуть.

Ефект Ірвіна підкреслює важливість об'єктивного та критичного мислення під час оцінювання ситуації. Усвідомлення цього ефекту може допомогти людям ухвалювати більш виважені рішення, враховуючи як бажані, так і небажані результати. Це вимагає дисципліни і готовності визнати, що наші бажання можуть спотворювати сприйняття реальності.
У психології вивчення ефекту Ірвіна допомагає зрозуміти механізми, що лежать в основі оптимізму та упередженості в оцінках. Зрештою, розуміння цього ефекту може сприяти збалансованішому та реалістичнішому підходу до ухвалення рішень і оцінювання ризиків.

Перевага більш ранньої інформації, також відома як ефект первинності, є когнітивним спотворенням, за якого люди надають більшого значення і ваги інформації, отриманій першій, ніж наступній. Цей феномен був широко вивчений у психології і має значні наслідки для сприйняття, прийняття рішень і формування думок.

Коли людина вперше стикається з інформацією з будь-якого питання, ця інформація має сильний вплив на її подальше сприйняття та інтерпретацію подальших даних. Наприклад, якщо на співбесіді кандидат справляє гарне перше враження, то наступні менш позитивні аспекти його поведінки або кваліфікації можуть бути сприйняті менш критично. Це відбувається тому, що перша інформація створює основу, на яку накладаються всі наступні дані.

Експерименти показали, що інформація, отримана раніше, має більшу вагу, навіть якщо порядок її отримання не має значення. Наприклад, люди формують більш позитивні враження про людину, якщо її характеристики подано як "розумний, працьовитий, імпульсивний, критичний, упертий, заздрісний", аніж якщо ці самі характеристики подано у зворотному порядку. Одним із пояснень цього явища є упереджена інтерпретація: коли людина бачить першу інформацію, вона формує робочу гіпотезу, яка впливає на інтерпретацію всієї подальшої інформації.

Причини виникнення ефекту первинності пов'язані з кількома чинниками. По-перше, перша інформація створює когнітивну рамку, яка впливає на інтерпретацію всіх наступних даних. По-друге, перша інформація часто запам'ятовується краще, тому що вона була сприйнята й оброблена раніше. По-третє, люди мають тенденцію до збереження когнітивної консистентності, що означає, що вони схильні інтерпретувати нову інформацію таким чином, щоб вона відповідала вже наявним уявленням і переконанням.

Психологи Дженніфер Лернер і Філіп Тетлок розрізняють два типи мислення. Пояснювальне мислення (або експозиційне мислення) об'єктивно розглядає різні точки зору і намагається врахувати всі можливі контраргументи проти конкретної позиції. З іншого боку, підтверджувальне мислення (або конфірмаційне мислення) спрямоване на виправдання і зміцнення вже наявної точки зору.

Пояснювальне мислення сприяє відкритому та всебічному аналізу ситуації, що дає змогу враховувати всі аспекти та потенційні наслідки. Такий підхід особливо важливий у наукових дослідженнях та ухваленні рішень, що вимагають зваженого й об'єктивного підходу, таких як відкриття позиції на ринку, наприклад. Він сприяє глибшому розумінню проблеми і може допомогти в розробленні ефективніших стратегій і рішень.

Підтверджувальне мислення, навпаки, схильне фокусуватися на інформації, що підтримує наявні переконання, та ігнорує або принижує значущість протилежних даних. Це може призвести до зміцнення упередженостей і спотворення сприйняття реальності. У повсякденному житті це проявляється в тому, що люди частіше шукають підтвердження своїм переконанням, ніж намагаються їх спростувати. Таке мислення може створювати замкнуті інформаційні бульбашки та перешкоджати розвитку критичного мислення.

Відмінність між цими видами мислення має важливе значення для розуміння когнітивних процесів і прийняття рішень. Визнання цих відмінностей може допомогти людям розвивати більш збалансований і об'єктивний підхід до аналізу інформації та прийняття рішень.

Через схильність до підтвердження своїх переконань інвестори можуть діяти з надмірною впевненістю, ігноруючи сигнали про те, що їхні стратегії можуть призвести до збитків. Трейдери та інвестори можуть упускати важливу інформацію, яка вказує на необхідність зміни підходу. Наприклад, якщо трейдер переконаний у тому, що певний актив зростатиме в ціні, він може ігнорувати або недооцінювати негативні новини та фактори аналізу, які вказують на можливе падіння. Звісно, таке ставлення та односторонній розгляд гіпотези може призвести до значних збитків, оскільки рішення ґрунтується на упереджених даних, а не на об'єктивному аналізі.

Крім того, упередженість підтвердження може перешкоджати навчанню та розвитку. Фінансові ринки динамічні та постійно змінюються, вимагаючи від учасників безперервного навчання та адаптації до нових реалій. Така тактика створює замкнуті "інформаційні бульбашки", де трейдери та інвестори оточують себе тільки тією інформацією, яка підтримує їхні погляди. Це може ізолювати їх від реальності ринку і зробити вразливими їх та їхні депозити. Якщо трейдери та інвестори схильні ігнорувати інформацію, що суперечить їхнім переконанням, вони також втрачають можливість вчитися на своїх помилках і коригувати свої підходи. Це призводить до стагнації і, зрештою, до збитків.

Фінансові ринки не терплять недбалого ставлення і для того, щоб досягти успіху в роботі на них, вкрай важливо навчитися аналізувати інформацію з усіх боків, а не тільки з тієї, що більш приваблива для відкриття позиції.

Щоб мінімізувати вплив упередженості підтвердження на фінансових ринках, важливо розвивати критичне мислення й усвідомленість. Дуже часто новоприбулі на ринок трейдери, після висунення гіпотези, якраз таки шукають лише підтвердження для неї, але не звертають увагу на фактори, які можуть її спростувати, що в кінцевому підсумку призводить до збитків. Трейдерам та інвесторам слід активно шукати інформацію, яка суперечить їхнім переконанням, і об'єктивно оцінювати всі доступні дані. З цієї причини, при складанні торгової стратегії, важливо, щоб інструменти, що входять до неї, могли дати повну картину ринку трейдеру.

Один зі способів нейтралізувати упередженість - це тимчасово прийняти протилежну точку зору: уявіть, що ваш сценарій провалився, і спробуйте знайти пояснення, чому це сталося. Роздуми про можливі негативні сценарії та врахування протилежних точок зору допомагають уникнути пасток упередженості підтвердження.

Ухвалення рішень має ґрунтуватися на всебічному аналізі, а не на наданні переваги лише підтверджувальній інформації. Тільки так можна забезпечити більш стійку й успішну роботу на дистанції.