Рекордно висока вартість фрахту змінює поведінку покупців нафти в Азії, які дедалі частіше використовують менші танкери та судна за довгостроковими контрактами на фрахт для постачання сирої нафти. Джерела Reuters у сферах постачання, переробки та трейдингу нафти повідомляють, що витрати на морські перевезення нафти за останні тижні зросли до рекордних рівнів.

Підвищення вартості логістики зумовлене війною в Ірані, яка змінила торговельні маршрути та прив'язала великі супертанкери до неефективних і тривалих рейсів, зокрема для перевезення нафти через Ормузьку протоку. Збільшення потоків нафти з протоки, переважно завдяки перевалці суден (STS) у Оманській затоці, змушує супертанкери чекати на перевалку тижнями. Це обмежує доступність великих танкерів типу VLCC для інших ключових маршрутів, таких як шлях від узбережжя Мексиканської затоки США до Азії.

Через зростання вартості фрахту для отримання нафти з США азійські НПЗ змушені відмовитися від арбітражу між Мексиканською затокою та Азією. Натомість покупці в Азії переходять на нафту з Близького Сходу, купуючи її на умовах поставки (delivered basis) для зниження витрат. У Європі через сплеск тарифів на танкери НПЗ обирають об'єми, що постачаються з близьких регіонів.

Високий попит на європейську та близькосхідну нафту підвищує премії на деякі сорти. За даними Wood Mackenzie, премія на норвезьку середню кислу нафту Johan Sverdrup до бенчмарка Brent минулого тижня досягла рекордних $24 за барель. Премія Dated Brent до Brent також становила рекордні $20 за барель. Водночас дисконти на африканську та американську нафту розширюються через високу вартість доставки до Азії. Трейдери в Лондоні повідомили Reuters, що ціни на західноафриканську нафту впали до рекордних мінімальних дисконтів, де деякі сорти мають знижку до мінус $20 за барель для компенсації витрат на фрахт.

Глобальний обсяг видобутку міді в першій половині 2026 року впав на 1,1%, що створює дефіцит руди на ринку. Ціна металу зросла на понад 15% цього року, проте основні труднощі спостерігаються саме на етапі видобутку, а не виробництва готового металу.

За даними Sprott, через зупинки на шахтах Grasberg в Індонезії та Kamoa-Kakula в Конго очікуваний обсяг видобутку у 2026 році скоротився приблизно на 600 000 тонн. Це становить близько 2,5% від світового обсягу постачання з шахт.

Morgan Stanley у своєму оновленому прогнозі припускає, що річне постачання міді з шахт цього року залишиться стабільним або дещо знизиться. Це стане першим річним спадом у галузі з 2017 року.

Ситуація з дефіцитом вже впливає на ціноутворення руди. Згідно з місцевими повідомленнями, компанія Antofagasta продала руду Centinela зі збором за переробку (treatment charge) у розмірі мінус $310 за тонну, що фактично означає виплату грошей покупцеві з боку видобувника.

Попри дефіцит руди, ринок рафінованого металу поки не відчуває нестачі. Дані International Copper Study Group (ICSG) свідчать про профіцит рафінованої міді у розмірі 131 000 тонн у першій половині року, оскільки плавильні заводи використовують вторинну сировину (scrap).