Що таке NFC

Сучасні телефони вміють набагато більше, ніж просто телефонувати. Ми вже звикли, що за допомогою смартфона можна заплатити в магазині, увійти в метро або навіть передати фотографії другу за кілька секунд. Але мало хто замислюється, як усе це працює.

За багатьма такими зручними функціями стоїть одна малопомітна, але дуже потужна технологія — NFC. Вона дозволяє пристроям "спілкуватися" між собою на дуже близькій відстані, майже миттєво.

У цій статті ми розповімо, що таке NFC, як воно працює, де використовується і чому це важливо знати навіть тим, хто не цікавиться технікою.

NFC — це коротка назва від англійського Near Field Communication, що перекладається як "зв’язок ближнього поля".

Щоб було зрозуміліше , уяви собі двох людей, які можуть поговорити тільки тоді, коли стоять зовсім поруч — майже носами торкаються. Так працює й NFC: два пристрої можуть обмінюватися інформацією лише тоді, коли знаходяться дуже близько один до одного — зазвичай не далі ніж на 10 сантиметрів.

Така "розмова" відбувається без проводів — через спеціальний радіосигнал , який майже неможливо помітити. Ця технологія дозволяє телефонам, карткам або іншій техніці швидко "передавати записку" одне одному: наприклад, що потрібно оплатити товар або поділитися фото.

Як працює NFC?

Щоб NFC запрацювало, потрібно два пристрої, які підтримують цю технологію. Один із них передає інформацію, інший її приймає. Це може бути телефон і платіжний термінал, дві картки, або навіть смартфон і спеціальна наклейка з чіпом.

Працює NFC дуже просто:

• Ти підносиш телефон до іншого пристрою.
• Вони обмінюються інформацією через радіохвилі.
• Все це триває менше ніж секунду.

Зв’язок діє лише на дуже малій відстані — зазвичай до 4–5 см, максимум 10. Це схоже на те, як дві людини шепочуть одне одному щось важливе — ніхто навколо не чує.

Ще одна важлива річ: NFC не потребує багато енергії. Деякі пристрої, як-от безконтактні картки, навіть не мають батареї — вони активуються сигналом від зчитувача.

Де ми використовуємо NFC щодня

Хоч багато людей навіть не підозрюють, NFC вже давно навколо нас. Ось найпоширеніші приклади, де ти можеш зустріти цю технологію у звичайному житті:

Безконтактна оплата телефоном або годинником

Коли ти підносиш смартфон до термінала в магазині — це працює саме NFC. Телефон "шепоче" терміналу: "Оплата з карти така-то", і все — покупка завершена.

Проїзд у транспорті

У багатьох містах можна прикласти картку або смартфон до турнікета — і тебе пропускають у метро чи автобус. Це теж NFC.

Передача файлів між телефонами

Раніше файли передавалися довго і з налаштуваннями. А з NFC достатньо лише доторкнутися телефонами — і фотографія або контакт одразу переходить на інший пристрій.

Смарт-ключі

У деяких готелях чи офісах двері відкриваються телефоном або карткою. Це також працює через NFC — пристрій розпізнає тебе як дозволеного користувача.

Іграшки або фігурки з чіпами

У деяких іграх фігурки мають вбудовані NFC-чіпи. Коли ти ставиш таку іграшку на спеціальну панель — гра "впізнає" її й активує нові можливості.

Ідентифікація в Дія

Додаток "Дія" також використовує NFC для зчитування даних з біометричного паспорта. Коли ти підносиш свій ID до смартфона — пристрій автоматично зчитує чип з особистою інформацією. Це дозволяє швидко та безпечно підтвердити свою особу онлайн — наприклад, при відкритті рахунку, поданні заяв або отриманні послуг.

Чим NFC відрізняється від Bluetooth і Wi-Fi

Багато хто плутає NFC з іншими бездротовими технологіями, як-от Bluetooth або Wi-Fi. Але між ними є важливі відмінності.

Перш за все, NFC працює тільки на дуже малій відстані — кілька сантиметрів. Це значно менше, ніж у Bluetooth або Wi-Fi, які можуть діяти навіть на десятки метрів. Саме завдяки цій малій зоні дії NFC вважається більш безпечним — сторонні не зможуть «підслухати» обмін даними здалеку.

Друга відмінність — NFC не потребує складного налаштування. Якщо для Bluetooth треба спершу знайти пристрій, підключитися, підтвердити — то для NFC достатньо просто піднести один пристрій до іншого. І все працює автоматично.

Також варто знати, що NFC споживає дуже мало енергії. Це дозволяє використовувати його навіть у картках або наклейках без батареї. А от Bluetooth і Wi-Fi постійно витрачають заряд, бо тримають з'єднання активним.

І ще: NFC швидший для коротких дій — наприклад, оплати або відкриття дверей. Замість секундного з'єднання — лише мить.

Чи безпечно це?

Багатьох хвилює питання: а чи можна довіряти NFC, якщо через нього передаються важливі дані, наприклад, банківські?

Почнемо з головного: NFC працює тільки на дуже близькій відстані, зазвичай не далі ніж на 4–5 сантиметрів. Це означає, що зловмисник фізично не зможе перехопити сигнал здалеку, як це іноді буває з Wi-Fi чи Bluetooth.

По-друге, для більшості операцій потрібне підтвердження з боку користувача. Наприклад, коли ти оплачуєш телефоном — необхідно розблокувати екран або підтвердити платіж через відбиток пальця, Face ID чи код. Просто доторкнутися до термінала недостатньо.

Ще одна перевага — короткий час зв’язку. Пристрої "спілкуються" дуже швидко — буквально за мить. Це зменшує ризик атак або перехоплення даних.

Втім, як і з будь-якою технологією, важливо дотримуватись простих правил безпеки. Не варто підносити телефон до незнайомих пристроїв або міток. А ще — краще вимикати NFC, коли ти ним не користуєшся.

Що ще може робити NFC?

Окрім оплати й передачі файлів, NFC має безліч інших цікавих застосувань, про які знають не всі.

Наприклад, існують спеціальні NFC-мітки — це маленькі наклейки або пластикові кружечки з вбудованим чіпом. Їх можна запрограмувати так, щоб при дотику до них телефон виконував певну дію: вмикав Wi-Fi, відкривав сайт, запускав музику або навіть надсилав повідомлення. Це дуже зручно для автоматизації повсякденних справ.

У бізнесі NFC використовують для швидкої реєстрації гостей на подіях, сканування квитків, контролю доступу до будівель або офісів. Людина просто підносить картку або телефон — і двері відкриваються.

У логістиці NFC допомагає відстежувати товари, перевіряти справжність продуктів або навіть слідкувати за умовами зберігання. Наприклад, пакування з NFC-чіпом може показати, чи не порушували температурний режим під час транспортування.

Також є приклади у світі розваг: іграшки, ігри, постери або сувеніри з NFC-чіпами дозволяють миттєво переходити до додатків, активувати персонажів або запускати відео.

Таким чином, NFC — це не лише зручність, а ще й інструмент для розумного світу навколо нас.

Переваги і недоліки технології 

Технологія NFC має цілу низку переваг, які роблять її особливо зручною в повсякденному житті. Насамперед — це швидкість: обмін даними відбувається практично миттєво, без необхідності відкривати додатки, натискати кнопки чи проходити складну процедуру з’єднання. 

Користувачу достатньо лише піднести пристрій — і технологія сама "розуміє", що робити. Це ідеально підходить для оплати в магазині, перевірки проїзного або зчитування паспорта в "Дії". Крім того, NFC дуже енергоефективна: вона споживає мінімум енергії, а деякі NFC-мітки взагалі не мають батареї — вони активуються сигналом зчитувача. Ще одна важлива перевага — це безпека. 

Через те, що NFC працює лише на дуже короткій відстані, сторонній практично не має шансів перехопити сигнал. До того ж, майже всі серйозні дії, як-от платіж або ідентифікація, потребують підтвердження з боку користувача — наприклад, відбитком пальця або кодом.

Однак, як і будь-яка технологія, NFC не позбавлена недоліків. Головне обмеження — це мала відстань дії. Щоб обмін стався, пристрої мають бути майже впритул, і це не завжди зручно в динамічних ситуаціях. 

Крім того, NFC підходить лише для передачі невеликих обсягів даних. Якщо потрібно передати велику кількість фото або відео — доведеться використовувати інші технології, як-от Bluetooth або Wi-Fi Direct. Ще один мінус — не всі пристрої, особливо бюджетні або старі моделі, мають вбудований NFC-чип. Це обмежує охоплення користувачів. 

Також, попри фізичну безпечність, можливі ризики з боку соціальної інженерії: наприклад, якщо користувач несвідомо піднесе телефон до фальшивої мітки в публічному місці, є ймовірність, що дані можуть бути використані не за призначенням.

У підсумку, NFC — це зручна, швидка і безпечна технологія, яка ідеально підходить для коротких дій, але має свої межі, які варто враховувати при її щоденному використанні.

Як увімкнути й використовувати NFC

Щоб почати користуватися NFC, не потрібно бути технічним експертом — усе доволі просто. Передусім потрібно переконатися, що твій смартфон підтримує цю технологію. Зазвичай для цього достатньо зайти в налаштування й у рядку пошуку ввести «NFC». Якщо такий пункт є — смартфон має вбудований модуль, і ти можеш його використовувати.

Щоб увімкнути NFC, достатньо активувати відповідний перемикач у меню налаштувань. У більшості Android-пристроїв його можна знайти в розділі Підключення або Підключені пристрої, іноді — в «Бездротові мережі». У деяких моделях є швидкий доступ через шторку повідомлень. У смартфонах Apple (iPhone) NFC активується автоматично, коли він потрібен, і не має окремого перемикача в налаштуваннях — усе відбувається у фоновому режимі.

Використання NFC залежить від завдання. Наприклад, щоб оплатити покупку, потрібно мати додану банківську картку в Google Pay або Apple Wallet. Піднеси телефон до термінала — і, після підтвердження (пальцем, Face ID або паролем), оплата відбувається. Для зчитування документів у «Дії» або передачі файлів між телефонами — також достатньо наблизити пристрої один до одного. У випадку з NFC-мітками (наклейками) — піднеси смартфон до мітки, і він виконає запрограмовану дію: наприклад, відкриє сайт або налаштує звук.

Головне — пам’ятати, що обидва пристрої повинні бути близько один до одного (звичайно до 4 см) і підтримувати NFC. Всі дії — прості, швидкі та інтуїтивно зрозумілі. Як тільки ти спробуєш — навряд чи захочеш повертатися до звичних способів взаємодії.

Майбутнє NFC: куди прямує технологія