Що таке економічні цикли: фаза зростання, піку, спаду та відновлення

Економічний цикл - це ритм, у якому розвивається і змінюється економіка будь-якої країни або навіть світовий ринок загалом. Він відображає закономірні коливання рівня ділової активності: періоди зростання змінюються уповільненням, спадом і подальшим відновленням.

В основі циклу лежать зміни у виробництві, інвестиціях, споживанні та зайнятості. Коли бізнеси активно розширюються, створюють нові робочі місця і зростає попит на товари та послуги, економіка переживає фазу підйому.

Але зростання не може бути нескінченним - з часом накопичуються перегрів, інфляція або надлишок виробництва, і економіка входить у фазу уповільнення або спаду. Потім настає дно циклу, за яким слідує поступове відновлення: знову з'являються інвестиції, споживачі активніше витрачають, виробництво оживає.

Економічні цикли впливають на все: від курсу валют і вартості акцій до рівня зарплат і процентних ставок за кредитами. Для інвесторів і підприємців розуміння цих закономірностей стає найважливішим інструментом: воно допомагає обирати стратегію, передбачати ризики та використовувати можливості в потрібний момент.

Підйом (Expansion)

У цій фазі економіка активно розвивається. Виробництво зростає, збільшується зайнятість, доходи населення підвищуються, а споживчий попит стимулює нові інвестиції. Оптимізм домінує як серед підприємців, так і серед інвесторів, а фінансові ринки часто показують зростання.

Пік (Peak)

Пік відображає момент найвищої активності в циклі. Економіка досягає максимальних темпів зростання, але разом з цим починають з'являтися ознаки перегріву: інфляція прискорюється, вартість активів часто завищена, попит може перевищувати пропозицію. Цей етап передує розвороту циклу.

Спад або рецесія (Recession/Contraction)

Після піку настає спад: виробництво скорочується, безробіття зростає, споживачі та компанії зменшують витрати, інвестиції зупиняються. У фінансовій сфері спостерігається падіння цін на активи та зниження довіри. Для багатьох учасників економіки ця фаза супроводжується труднощами, але саме тут формуються умови для майбутнього відновлення.

Дно (Trough)

Це точка мінімальної економічної активності, коли спад досягає своєї межі. Дно характеризується низьким рівнем виробництва і попиту, високим безробіттям і слабким інвестиційним кліматом. Однак саме в цей момент з'являються перші сигнали стабілізації, а ринок починає шукати нові точки зростання.

Відновлення (Recovery)

Економіка поступово виходить із кризи: відновлюються інвестиції, виробництво оживає, безробіття починає знижуватися. Споживачі стають впевненішими в майбутньому, а ділова активність повертається до зростання. Ця фаза стає стартовим майданчиком для нового підйому і запуску чергового циклу.

Однак економісти, аналітики та інвестори використовують низку методів та індикаторів, які дають змогу вловити сигнали наближення тієї чи іншої фази.

Насамперед увагу звертають на макроекономічні показники: темпи зростання ВВП, рівень безробіття, інфляцію і процентні ставки. Їхня динаміка відображає здоров'я економіки і часто вказує на зміну етапів циклу. Наприклад, різке зростання інфляції в умовах бурхливого підйому може сигналізувати про наближення піку, а зниження інвестицій і попиту часто стає передвісником спаду.

Важливу роль відіграють фінансові ринки. Криві прибутковості облігацій, динаміка фондових індексів і валютні коливання нерідко слугують випереджальними індикаторами. Інвестори реагують на очікування майбутнього, і ці очікування відображаються в цінах задовго до фактичних змін в економіці.

Також враховуються дані ділової та споживчої впевненості - вони показують, наскільки компанії та домогосподарства готові витрачати та інвестувати.

Нарешті, не можна забувати про зовнішні чинники: геополітика, технологічні зрушення, глобальні торговельні війни або кризи здатні прискорити або сповільнити перебіг циклу, а іноді й повністю його змінити. Тому прогнозування завжди пов'язане з невизначеністю.

По суті, передбачити точний початок або кінець фази неможливо. Але системний аналіз сукупності даних дає змогу з високою ймовірністю визначити, де саме перебуває економіка сьогодні і до чого вона рухається завтра. Для інвесторів і трейдерів це стає основою стратегії: бачити не тільки поточний стан ринку, а й передбачати, в якій точці циклу він опиниться в майбутньому.

Роль держави і центральних банків в економіці важко переоцінити, особливо коли йдеться про пом'якшення коливань економічних циклів. Ці інститути виступають свого роду стабілізаторами, чиє завдання - не допустити занадто глибоких спадів і надмірних перегрівів. Економічний цикл неминучий, але грамотна політика дає змогу зробити його менш руйнівним для бізнесу і суспільства.

Держава впливає на економіку насамперед через фіскальну політику: податки і державні витрати. У період спаду влада може знижувати податкове навантаження або збільшувати державні інвестиції - в інфраструктуру, соціальні програми, підтримку бізнесу. Це стимулює попит і допомагає утримувати зайнятість. У фазі перегріву, навпаки, держава може підвищувати податки або скорочувати витрати, щоб охолодити економічну активність і знизити інфляцію.

Центральні банки використовують монетарні інструменти. Їхній головний важіль - процентні ставки. Зниження ставок робить кредити доступнішими, підштовхує компанії до інвестицій, а споживачів - до витрат. У період кризи це підтримує економічну активність. Підвищення ставок, навпаки, використовується, коли економіка перегріта: воно уповільнює зростання, знижує тиск на ціни та обмежує надмірні ризики на фінансових ринках. Крім того, центральні банки можуть застосовувати й інші заходи: викуп облігацій, валютні інтервенції або встановлення нормативів для банківської системи.

Разом ці механізми формують свого роду "подушку безпеки" для економіки. Звісно, ні держава, ні центральний банк не здатні повністю скасувати цикли, але їхнє втручання згладжує найрізкіші коливання. У результаті економіка розвивається стійкіше, а наслідки криз стають менш болісними для населення і бізнесу.

За даними Investopedia, з 1950 року в США типовий цикл - тобто весь час від початку підйому до кінця рецесії - триває приблизно 5,5 років (близько 66 місяців).

Детальніша статистика на основі вивчення бізнес-циклів з 1854 до 2009 року показує, що середня тривалість повного циклу становить близько 56 місяців, з яких у середньому 38,7 місяців припадають на фазу розширення, і 17,5 місяців - на спад.

Якщо взяти тільки післявоєнний період (після 1945 року), то за даними EconomicsHelp, середня тривалість економічного циклу становить близько 58,4 місяців (~4,9 року).

Аналітика Атлантського ФРС підкреслює нерівномірність фаз: спади (рецесії) зазвичай короткі - близько року, тоді як підйоми (розширення) набагато довші - близько п'яти років.

Можна окреслити такі усереднені параметри:

• Повний цикл: приблизно 4,5-5,5 років.
• Підйом: приблизно 3-5 років (найчастіше близько п'яти років).
• Спад (рецесія): зазвичай до року, рідко довше.

Але важливо пам'ятати: цикли не системні і не періодичні. Діапазон може бути від 2 до 10 років для повного циклу, залежно від зовнішніх шоків, технологічних зрушень або економічних політик.

До початку 2024 року інфляція за PCE загалом відкочувалася (близько 2.4% р/р у січні 2024 року), але послуги залишалися "липкими", що утримувало ФРС від швидких пом'якшень.

Уповільнення і "м'яка посадка" з перервами: 2024-2025

Після дуже сильного 2023 року (номінальний ВВП +6.3%) економіка у 2024-2025 пережила спершу прохолоду (ослаблення в I кв. 2025: -0.5% SAAR), потім пожвавлення в II кв. +3.3% SAAR; на початок вересня модель GDPNow Атлантського ФРС вказувала близько 3.0% SAAR на III кв. 2025.

Економічні цикли - це природний ритм розвитку економіки, в якому періоди зростання неминуче змінюються спадами, а за важкими фазами завжди приходить відновлення.

Вони відображають не тільки динаміку цифр і показників, а й поведінку людей, бізнесу та держав у різні моменти історії. Розуміння циклів допомагає бачити картину ширше, не піддаватися паніці під час криз і використовувати можливості, які відкриваються в періоди підйому.