Що таке тіньова економіка і чому вона заважає зростанню країни

Головна особливість тіньової економіки в тому, що формально вона може приносити доходи людям і компаніям, але при цьому позбавляє державу ресурсів для розвитку. Гроші, які повинні йти на дороги, освіту, медицину та соціальні програми, залишаються в "сірій зоні".

При цьому частина тіньової діяльності може виглядати, на перший погляд, нешкідливо або навіть звично - наприклад, приватний ремонт без договору або зарплата "в конверті". Однак саме сукупність таких "дрібниць" створює значний пласт економіки, який працює паралельно офіційній системі, підриваючи її стійкість.

Характерно, що тіньова економіка існує практично в кожній країні, але її масштаб сильно залежить від рівня довіри громадян до держави, якості інститутів та ефективності податкової системи. Що вищий рівень корупції та складніші закони, то більше стимулів у бізнесу та населення йти "в тінь".

Однією з головних причин стає надмірне податкове навантаження: якщо податки надто високі або система їхньої сплати надто заплутана, багато хто воліє приховувати доходи і працювати "в тіні".

Не меншу роль відіграє бюрократія і складність ведення офіційного бізнесу - коли оформлення документів і отримання дозволів перетворюються на довгий і витратний процес, простіше діяти поза формальними правилами.

Корупція також безпосередньо підживлює тіньову економіку. Коли чиновники використовують своє становище для отримання особистої вигоди, у бізнесу формується стійке переконання: легше заплатити "неофіційно", ніж дотримуватися закону. До цього додається низький рівень довіри до державних інститутів. Якщо люди не бачать, що їхні податки реально повертаються у вигляді якісних доріг, медицини чи освіти, то в них знижується мотивація вести діяльність легально.

Крім того, у суспільстві може існувати певна культурна терпимість до "сірих схем". Коли зарплата "в конверті" або робота без договору стають нормою, то навіть сумлінні громадяни починають сприймати відхід у тінь як природний елемент життя. Усе це створює замкнене коло: слабкі інститути та несправедливі умови підштовхують людей до неофіційних практик, а розширення тіньової економіки, своєю чергою, послаблює державу ще сильніше.

Тіньова економіка багатолика, і проявляється вона в найрізноманітніших формах, від дрібних побутових практик до масштабних нелегальних схем. Її можна умовно розділити на кілька великих компонентів.

Один із найпоширеніших - це неформальна зайнятість. Йдеться про випадки, коли люди працюють без офіційного оформлення, отримуючи зарплату "в конверті". Такі доходи не оподатковуються, а працівники залишаються без соціальних гарантій.

Інший значущий компонент - це прихована діяльність легального бізнесу: компанії можуть занижувати виручку, приховувати частину прибутку або вести подвійну бухгалтерію, щоб зменшити податкове навантаження.

Існує і кримінальний сегмент тіньової економіки - торгівля наркотиками, контрабанда, нелегальний обіг зброї або фальсифікованих товарів. Цей пласт безпосередньо порушує закон і часто пов'язаний з організованою злочинністю. До нього примикають корупційні практики, коли посадові особи за хабарі надають незаконні привілеї, прискорюють процеси або закривають очі на порушення.

Окремо варто виокремити сірий ринок товарів і послуг, де продаються підробки, контрафакт або продукція, вироблена без ліцензій і сертифікації. Незважаючи на зовнішню доступність і уявну нешкідливість, цей сегмент також підриває економіку, позбавляючи бюджет доходів і знижуючи якість життя споживачів.

У підсумку тіньова економіка виявляється цілим паралельним світом, який охоплює і трудові відносини, і бізнес, і злочинність, і корупцію, формуючи прихований пласт, здатний чинити потужний вплив на розвиток країни.

Виміряти обсяг тіньової економіки напряму неможливо, адже сама її суть полягає в приховуванні діяльності від держави. Тому для оцінки використовуються різні непрямі методи, що дають змогу приблизно визначити масштаби прихованого сектора.

Один із поширених підходів - це аналіз розбіжностей у статистиці. Економісти зіставляють дані про доходи населення та рівень споживання, обсяги виробництва та експорту, а також зіставляють офіційні податкові надходження з розрахунковою податковою базою. Істотні невідповідності між цими показниками вказують на те, що частина економіки працює в тіні.

Інший метод пов'язаний із вивченням грошового обігу. Передбачається, що значна частина тіньових розрахунків проходить саме в готівковій формі. Якщо в економіці спостерігається надмірно високий попит на готівку порівняно з безготівковими платежами, це може свідчити про великий обсяг неофіційних угод.

Також застосовується економетричне моделювання: дослідники будують математичні моделі, що враховують рівень податкового навантаження, рівень корупції, зайнятість у неформальному секторі та інші чинники, щоб приблизно оцінити частку тіньової економіки.

Крім того, використовуються опитування населення і бізнесу, де респонденти анонімно повідомляють про випадки роботи без оформлення або виплат "у конверті".

Незважаючи на суб'єктивність таких даних, вони допомагають побачити тенденції та соціальне сприйняття тіньового сектора. Усі ці методи, взяті в комплексі, не дають абсолютно точної картини, але дають змогу окреслити масштаби проблеми та зрозуміти, наскільки глибоко тіньова економіка проникає в господарське життя країни.

Розглянемо стан тіньової економіки на прикладі України (серпень 2025 року):

Згідно зі звітом Ernst & Young Global Shadow Economy Report 2025 та візуалізацією Visual Capitalist, тіньовий сектор економіки України становить близько 19,3% ВВП, що істотно вище за показники розвинених країн із тіньовою економікою на рівні 5-6%.

При цьому, за оцінкою Національного банку України, тіньова економіка може становити 25% ВВП, а за оцінкою Світового банку - навіть понад 45%.

Таким чином, навіть за найоптимістичніших розрахунків Україна стикається з масштабною проблемою тіньового сектора. Розкид оцінок показує, що визначити його реальний обсяг вкрай складно, але очевидно одне - значна частина економіки функціонує поза офіційним полем.

Це знижує надходження до бюджету, підриває довіру до державних інститутів і гальмує стійке економічне зростання. Розв'язання цієї проблеми потребує комплексних реформ, спрямованих не тільки на контроль і нагляд, а й на створення прозорих, простих і вигідних умов для легальної діяльності.

Боротьба з тіньовою економікою потребує комплексного підходу, оскільки прості заборони та посилення покарань рідко приносять довгостроковий результат.

Головний механізм протидії полягає у створенні таких умов, за яких громадянам і бізнесу вигідніше працювати легально, ніж залишатися в тіні. Для цього необхідно знижувати податкове навантаження, спрощувати систему звітності та реєстрації підприємств, скорочувати бюрократичні бар'єри. Що простіші та прозоріші офіційні процедури, то менше стимулів для ухилення від них.

Не менш важлива боротьба з корупцією і зміцнення інститутів. Коли бізнес і громадяни бачать, що правила однакові для всіх, а чиновники несуть реальну відповідальність, довіра до держави зростає. Сучасні технології також стають інструментом легалізації: цифровізація податкової системи, онлайн-каси, електронні декларації та прозорі реєстри роблять ухилення від звітності складнішим.

При цьому роль відіграє і фінансова грамотність населення - що краще люди розуміють, що податки повертаються у вигляді соціальних благ і стабільної економіки, то вища їхня готовність працювати офіційно.

Легалізація можлива і через стимулювання. Держава може пропонувати пільги для малого бізнесу, амністії капіталу, спеціальні режими оподаткування, які дають змогу поступово вивести діяльність із тіні без різкого тиску. Такий шлях потребує часу, але саме він створює умови для сталого зростання та формування нової культури ведення бізнесу, де прозорість і довіра стають природною нормою.

Міжнародна практика показує: стратегічний підхід і сміливі реформи здатні істотно зменшити частку тіньової економіки, одночасно створюючи нові джерела доходів для бюджету.

Один із найяскравіших прикладів - Канада, яка легалізувала канабіс 2018 року. Після початку легальних продажів штатні та федеральні бюджети почали отримувати значні кошти: за 2022 рік федеральні акцизи з канабісу становили близько 894,6 млн канадських доларів, з яких приблизно 667,6 млн CAD було передано провінціям, а федеральний бюджет отримав близько 227,1 млн CAD. Крім того, за оцінкою Deloitte, до 2022 року індустрія канабісу принесла Канаді 43,5 млрд доларів ВВП, створила близько 98 000 робочих місць і забезпечила понад 15 млрд доларів податків.

Один із найбільших провінційних операторів, Alberta Gaming, Liquor and Cannabis Commission (AGLC), повідомив про рекордні 618,9 млн CAD доходів від продажу канабісу тільки в Альберті 2023 року. Таким чином, легалізація не тільки перемістила частину тіньових операцій у легальну площину, а й стала стійким джерелом значних бюджетних надходжень та економічного зростання.

Крім Канади, низка інших країн ілюструє, як інституційні реформи, податкова оптимізація і розвиток фінансових систем допомагають висвітлити ті самі "тіньові" сфери. Так, дослідження країн Балтії показують, що підвищення ефективної ставки податку на корпоративні доходи сприяє зниженню тіньової економіки, тоді як підвищення особистих податків породжує стимули до відходу в тінь.

В Індонезії, навпаки, зв'язок між розвитком фінансового сектора і тіньовою економікою виявився не лінійним. На ранніх етапах розвитку фінансової системи тіньовий сектор зростав, але потім, у міру її зрілості, став скорочуватися. Це свідчить про важливість доступності фінансових інструментів для підприємств і населення, особливо мікробізнесу, як засобу витіснення неформальної економіки.

Також зусилля з цифровізації виявилися ефективним інструментом боротьби з тіньовою економікою. Розвиток електронних державних послуг (e-gov), впровадження електронних рахунків, онлайн-касові системи та прозорі реєстри сприяють підвищенню контролю, зниженню можливостей для ухиляння від звітності та зміцненню довіри між бізнесом і державою.

Тіньова економіка - це не просто прихована частина господарського життя, а фактор, який безпосередньо впливає на стійкість і майбутнє країни. Вона позбавляє державу ресурсів для розвитку, створює нерівні умови для бізнесу і зміцнює корупцію.

Водночас світовий досвід показує, що при грамотній політиці та прозорих правилах частину прихованих процесів можна вивести в легальне поле, перетворивши їх із проблеми на джерело зростання. Боротьба з тінню вимагає не тільки контролю, а й довіри: тільки там, де громадянам і бізнесу вигідно працювати відкрито, економіка отримує шанс на сталий розвиток і поступальний рух уперед.